1. Подряпини, потертості та незначні складки: невеликі механічні пошкодження можна локально видалити за допомогою кутової шліфувальної машини або стрічкової шліфувальної машини для видалення високих точок і джерел тріщин, створюючи плавний перехід поверхні. Глибина шліфування повинна контролюватися так, щоб вона не перевищувала 10% негативного відхилення товщини стінки, щоб уникнути впливу на опір тиску.
2. Зовнішні складки, волосяні тріщини та неглибокі струпи: якщо дефекти не проникають у підкладку, аномальний поверхневий шар можна видалити за допомогою точіння або полірування. Це підходить для конструкційних труб з низькими вимогами до точності. Після ремонту необхідно виконати вихровий або магнітно-порошковий тест, щоб підтвердити відсутність залишкових тріщин.
3. Локалізовані вибоїни та шорсткі поверхні: точкові дефекти, які не пронизують стінку труби та не впливають на міцність, можна відшліфувати до плавної форми переходу. Якщо використовується в декоративних цілях, обробку поверхні можна комбінувати з піскоструминною обробкою та покриттям.
4. Пошкоджений кінець різьби (гнили зубці) Незначні пошкодження на початковій ділянці можна відремонтувати повторним нарізуванням або прокаткою; для сценаріїв, що вимагають високої міцності з’єднання, рекомендується використовувати дротяну вставку для посилення ефекту ремонту.
